Я очолюю об’єднання «Нова формація», тому спробую викласти погляд представників бізнесу, перш за все малого та середнього, на питання легалізації тіньових капіталів. Я назвав би його «політичною дискусійною гумкою», її можна жувати, тобто обговорювати, але не можна з’їсти — і знайти конкретне рішення теж не вдасться. Я так кажу, тому що маю постійну нагоду спілкуватися не лише з підприємцями, а й із державними, політичними діячами, науковцями. Коли запитуєш, наскільки готова та чи інша людина до легалізації (йдеться про тих, хто має що легалізувати), реакція у більшості — посмішка або недовіра. Абсолютно всі, з ким я розмовляв і хто має що легалізувати, скептично ставляться до легалізації.
Причин недовіри кілька. По-перше, нестабільність, зокрема законодавча. Для бізнесу стабільність протягом місяця чи року взагалі нічого не означає, прогнози мають робитися мінімум років на п’ять. Менше п’яти років — це нестабільні умови. По-друге, можливість абсолютно вільного трактування контролюючими органами будь-якого питання. Якщо ти не можеш з ними домовитися — справа не піде. Тобто сьогодні підприємець абсолютно переконаний, що перевіряючий орган або відомство, яке видає дозволи, мають можливість вільно трактувати будь-який законодавчий акт. А виписати в законі все до дрібниць — неможливо.
Підприємці по-різному ставляться до легалізації тіньових капіталів в Україні: кожна цільова група має своє бачення. Я розрізняв би великий бізнес (олігархічний, державно-політичний) і представників малого й середнього бізнесу. Більшість останніх, хоч як це дивно, вже легалізувалися, мають офіси, маленькі будівництва, крамниці, машини, квартири — все належним чином оформлене. Натомість у великому бізнесі, державно-політичному сегменті практично нічого не легалізовано. Навіть стосовно автомобілів: у представника малого та середнього бізнесу не побачите машини ціною за тис., і оформлена вона на власника. У представника ж державної установи автомобіль, як правило, коштує значно дорожче і вкрай рідко оформлений на реального власника. Водночас заробітна плата державних службовців (навіть міністрів) — кілька сотень доларів.
Абсолютно не вірю в те, що сьогодні можлива амністія капіталу.
Першим кроком до створення такої можливості має стати дискусія — серед політиків, державних службовців, підприємців, а також у ЗМІ, — основна мета якої — сприяти появі у суспільстві лояльності до заможних людей, до підприємців. Адже сьогодні ставлення громадян до багатих людей переважно негативне. Глибоко переконаний: саме поява лояльності, перш за все до бізнесу, дасть значно більше для розвитку економіки, ніж той законопроект, який ми сьогодні обговорюємо.
Слід розрізняти легалізацію тіньових капіталів і відмивання «брудних» коштів