Україна – центральноєвропейська країна з майже 50-мільйонним населенням, яка визначила вектор свого руху до спільної Європи і є потенційно важливим гравцем у будь-яких геополітичних питаннях (політичних, економічних чи військових) Європейського континенту.
Україна – це й місток до Росії та загалом – пострадянського простору; це й цікаві ємні ринки з незначною (порівняно з європейською) конкуренцією; це й дуже важливе геополітичне розташування країни, що найближчим часом стане сусідкою НАТО.
Сьогоднішня архітектура безпеки у світі, у т. ч. в Європі, неможлива без Північноатлантичного альянсу. У питаннях міжнародної безпеки ця організація, поза сумнівом, є впливовим і авторитетним лідером. Ще не так давно ми були свідками «перегонів» за лідерство між НАТО та Варшавським Договором на чолі з СРСР. Сьогодні ж Альянсу ні з ким змагатися, бо за авторитетом він у своєму напрямі – єдиний у світі. Хоч останнім часом проблеми міжнародного тероризму непокоять навіть найкращих фахівців з питань безпеки.
Україна визнала необхідність інтегруватися не тільки в ЄС, а й у міжнародний союз боротьби за безпеку, тобто НАТО. У просуванні цим шляхом велику роль відіграє розвиток ринкової економіки, основою якої є вільне мале та середнє підприємництво (МСП).
Сьогодні будь-яка розвинена країна одним із найголовніших чинників своєї стабільності та достатку називає збільшення ваги МСП у національній економіці. Частка малого та середнього підприємництва у ВВП розвинених країн складає не менше 70%. МСП є основним джерелом формування та існування середнього класу – основи демократії у своїх країнах, головним важелем розвитку економіки, науки і техніки.
Навіть у наших країнах-сусідах, які ще не належать до найбільш економічно розвинених держав, становище малого та середнього підприємництва за останні 5–10 років суттєво змінилося. Наприклад, частка МСП у ВВП таких країн, як Польща, Угорщина, Чехія, сягає приблизно 50%, а у Росії цей показник становить понад 20%. Крім того, показовою є така динаміка: МСП зміцнює свої позиції, зростає рівень його впливовості в суспільстві.
В Україні також відмічаються позитивні тенденції розвитку підприємництва: збільшується кількість українських компаній, що працюють на приватному капіталі; створюються громадські об’єднання підприємців (наприклад, ВГО «Нова Формація», компанії-учасники якої надають більш як 20 тис. робочих місць у Києві та Україні загалом). У риториці більшості керівників держави, зокрема й Президента України, впевнено присутня тема МСП. У державних установах також здебільшого йдуть на контакт з бізнесменами: наприклад, підписано угоду про співробітництво між Комітетом ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності та ВГО «Нова Формація», що, безумовно, заряджає вірою у краще.
Водночас, роль малого та середнього підприємництва в економіці України ще вкрай мізерна. Подібний висновок підтверджується такими фактами:
- за оцінками експертів, частка МСП у ВВП країни має стабільно низьку динаміку: уже протягом майже 5-ти років вона не змінюється і дорівнює орієнтовно 10% (а стартувала Україна з сусідніми країнами приблизно в один час та в однакових умовах);
- МСП залишається найменш привабливим сегментом економіки в суспільстві (за результатами опитування молоді, найбільш популярна для них професія державного службовця, а не підприємця);
- показник кількості створених у секторі МСП робочих місць становить близько 20%, але він значно нижчий, ніж у країнах розвинутих та тих, які нині знаходяться в процесі входження до НАТО та ЄС, де цей показник дорівнює понад 50%;
- через незавершеність податкової реформи більш як 50% МСП працює в тіні;
- вплив МСП через свої громадські об’єднання на владу та прийняття рішень в Україні практично дорівнює нулю. Представники малого та середнього бізнесу не в змозі впливати на ухвалення рішень владними структурами, які зазвичай навіть не беруть до уваги думку МСП. Особливо гальмування діяльності МСП відчувається на середньому та нижчому рівнях різних державних органів та установ.
Недостатній розвиток малого та середнього підприємництва в Україні позначився на функціонуванні економіки в цілому та добробуті наших громадян, а саме:
- показник зовнішніх інвестицій на душу населення в Україні сьогодні становить трохи більше $100 (тоді як, наприклад, в Угорщині ще в 1999 р. він дорівнював понад $2,5 тис., у Польщі – більш як $1 тис.). Отже, інвестиційно-привабливою Україна не стала, бо не створені умови не тільки для західних інвестицій, а й для нормального цивілізованого існування локального МСП;
- джерелом формування середнього класу в Україні стали державні службовці та наймані працівники великих монопольних підприємств, які зазвичай належать олігархам і потужним підприємцям, що ввійшли у Верховну Раду та місцеві ради на останніх виборах. Дистанція між МСП та олігархами все більше схожа на прірву;
- жахливі економічні показники розвитку МСП знижують соціальну активність його представників, що виявляють зневіру в можливість змін на краще. Відтак значно зменшилася кількість фахових об’єднань підприємців: із офіційно зареєстрованих близько 1 000 об’єднань підприємців, реально діючих – не більше 10-ти. До того ж левова їх частина «проїдає» виключно гранти, бо підприємці, які не відчувають впливовості своїх об’єднань, припиняють фінансово підтримувати ці інституції. З другого боку, найбільш фахові та серйозні підприємці йдуть працювати у владні установи, розуміючи, що тільки це дає їм якусь гарантію «презумпції невинності» їх бізнесу та можливості впливати на рішення.
Як наслідок, сьогодні маємо такий результат: за показниками розвитку економіки та демократії Україна ледве претендує на роль кандидата у члени ЄС та НАТО. Але чи потрібно Україні вступати в ці організації с точки зору МСП?
Відповідь на це питання може здатися короткозорою, але для представників бізнесу, передусім малого та середнього, як правило, НЕ Є важливим питання, які політичні сили тримають владу в країні та до яких політичних і міжнародних союзів вона входить. Головне для них – чи створені умови для нормального розвитку бізнесу в країні.
Слід відмітити, що в Україні за 11 років самостійного існування, поза якимись міжнародними блоками та союзами, не вдалося сформувати нормальних умов для розвитку МСП, а саме: свободи економічного розвитку, переваги приватної власності, економічної та політичної демократії, свободи слова та волевиявлення і т. ін. Тож, аби якось виправити ситуацію, представники МСП цілком готові підтримати рішення про входження України в Європейську спільноту та НАТО.
На погляд МСП, для того щоб процес євроінтеграції України пройшов максимально швидко та з мінімальними проблемами, необхідно забезпечити здійснення таких процесів, як:
- лібералізація підприємницької діяльності. Ще й досі підприємець в Україні переважно може робити тільки те, що йому дозволили, а не навпаки, як повинно бути, – робити все, крім недозволеного. А державних установ, які регулюють діяльність МСП в Україні, настільки багато, що їх важко перелічити;
- формування прозорого та стабільного правового середовища, принаймні з питань розвитку бізнесу. Підприємців хвилює не стільки недосконалість законодавства, скільки можливість його неоднозначного трактування (що використовують на свою користь ті органи, які перевіряють підприємство) та постійні зміни;
- термінова та принципова зміна ролі держави та державних установ у життєдіяльності суспільства, мінімізація її регулюючої функції, передусім стосовно бізнесу. Iншими словами, ідеться про проведення адміністративної реформи, яка вже давно назріла. У 1999 р. був прийнятий Указ Президента України щодо регуляції підприємницької діяльності, яким передбачалося принципово мінімізувати та регламентувати перевірки підприємств різними державними органами. Але ніяких змін не сталося, тому що фіскальні структури дуже швидко знайшли обгрунтування своїй діяльності в обхід вищезазначеного Указу. Усе залишилось, як було: перевіряти підприємство може хто завгодно, коли завгодно і так довго, як завгодно. Тому, як і раніше, підприємці «домовляються» з представниками перевіряючих органів за допомогою подарунків і хабарів. Таким чином, потрібно доопрацювати Указ Президента про регулювання проведення перевірок до стану Закону і ввести жорсткі заходи реагування на порушення держслужбовцями Указу Президента;
- проведення податкової політики, яка має стимулювати розвиток МСП у країні. Крім запровадження єдиного податку як дуже важливого кроку, решту дій держави в податковій сфері не можна оцінити позитивно. Обговорення питання щодо необхідності введення нового Податкового кодексу триває, а податкова система працює по-старому (наприклад: існує проблема повернення ПДВ, введено податок на депозити). Тож необхідно провести довгоочікувану податкову реформу в Україні;
- посилення контролю за діяльністю влади та державних установ з боку суспільства. Безконтрольність влади, на мою думку, є чи не найголовнішою перешкодою процесу підготовки України до інтеграції в ЄС та НАТО. Чому в Україні було прийняте те чи те рішення, чи досягнуло воно очікуваного результату, скільки бюджетних коштів витрачено на його реалізацію та хто їх витратив – усе це зазвичай знають лише представники владних установ, які прийняли відповідне рішення. Приклад: щоб громадська Координаційна рада з питань підприємництва при Київському міському голові не ставила незручних запитань (приміром, як і куди витрачені гроші, виділені з міського бюджету на підтримку підприємництва), з неї просто вилучили занадто активних членів. А гроші витрачаються, як і раніше, без контролю з боку громадськості, рівень впливу якої на прийняття владних рішень в Україні я оцінюю в 0,1%. Тому потрібно регулярно проводити звітні конференції державних структур та установ із залученням громадськості, що має передбачати відповідні наслідки для посадових осіб таких установ. Державні установи повинні обов’язково реагувати/відповідати на звернення від громадських об’єднань і нести відповідальність у разі ігнорування таких звернень, аж до звільнення держслужбовців з посад. Суспільство має контролювати владу;
- визнання на всіх рівнях, що створення сприятливих умов для діяльності МСП – це основа розвитку економіки країни;
- не погіршувати чинне законодавство у сфері підприємництва та обов’язково залучати представників МСП до обговорення проектів законів щодо діяльності бізнесу в Україні.
Коли ситуація в галузі розвитку малого та середнього підприємництва зміниться на краще, тобто, коли частка МСП у національному валовому продукті перевищуватиме 50%, цей сектор надаватиме понад 50% робочих місць, а робота в МСП вважатиметься престижною та значущою для суспільства, тільки тоді можна буде сказати, що в Україні створено передумови для інтеграції в Європейський Союз та НАТО.
Попри проблемні питання (економічні, технічні, інші) щодо вступу України в Північноатлантичний альянс, наш прогноз доводить, що подібний крок несе чимало позитивів для населення, суспільства, МСП та країни в цілому. I переваги входження в НАТО лежать не тільки в площині міжнародної безпеки безпосередньо, а і в економічній сфері, в тому числі в галузі розвитку малого та середнього підприємництва. Адже власне безпека не важлива за відсутності самого предмета, який необхідно захищати. I навпаки, чим економічно заможнішим буде український народ, тим більше питання безпеки виходитимуть на перші позиції. А швидко підвищити добробут населення, за відсутності достатніх енергетичних ресурсів, Україна зможе, перш за все, завдяки розвитку МСП.
Виступаючи за інтеграцію України в НАТО, українське підприємництво готове до активного співробітництва з представниками бізнесу країн євроатлантичної спільноти безпосередньо, а не тільки через урядові канали. Водночас ми прагнемо до конструктивної взаємодії з усіма гілками української влади та поважними західними інституціями в реалізації вищевикладених планів у життя.
Більше того, я вважаю, що для реалізації окреслених завдань середовище МСП повинно стати джерелом формування нових українських політиків та державних службовців, які органічно будуть носіями ідеології інтеграції України в ЄС та НАТО. Це дасть змогу нашій країні підготуватися до входження в євроатлантичні структури в найближчі п’ять років.